Успіх школи і сім’ї у вихованні у дітей поваги до батьків залежить від багатьох причин і насамперед від застосування правильних його методів. Адже метод – це спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні, невід’ємний компонент виховного процесу; „це інструмент дотику до особистості”; це способи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків, вчителів на свідомість і поведінку дітей, на формування в них благородних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом.
Методів виховання в молодих школярів поваги до батьків маємо нині чимало:
- метод репродуктивного пояснення (бесіда, роз’яснення, повчання);
- метод привчання (показ, вправи);
- метод створення педагогічних ситуацій;
- методи стимулювання (заохочення, подяка, похвала, оцінка, нагорода);
- методи гальмування (засудження, застереження);
- метод виховання прикладом.
Метод репродуктивного пояснення є одним із ефективніших і економічних за часом методів виховання. За його допомогою ми розкривали перед дітьми суттєві властивості моральних, гуманних, етичних та естетичних понять, розширювали їхні знання, уявлення. Структура методу репродуктивного пояснення включає такі прийоми, як бесіда, роз’яснення, повчання, обговорення фактів життя.
Найчастіше при вихованні у дітей поваги до батьків ведуче місце займали бесіди, так як засвоєння дітьми знань – діло складне, воно вимагає моральної активності від самих дітей, а від вихователя – відомого педагогічного такту, точності. Бесіди дозволяють звести в єдине одиничні спостереження дітей, їх різні знання. Але вести розмови на загальні накопичені теми доцільно тільки тоді, коли у дітей накопичені необхідні спостереження, факти, коли у них є запас власних вражень, які потрібно узагальнювати.
Отже, у процесі проведення бесід вирішується цілий ряд задач морального, гуманного, етичного та естетичного виховання школярів:
- формування узагальнюючих знань про поняття „повага до батьків”;
- формування свідомості відношення до виконання своїх обов’язків стосовно батьків;
- спонукання дітей до позитивних моральних, гуманних вчинків;
- виховання взаємовідносин між людьми взагалі та в родині зокрема;
Методика проведення бесід включає в себе:
- підготовчий етап;
- проведення бесіди;
- організація і оцінка щоденних дій і відносин дітей до батьків на основі знань про норми і поведінку.
Метою початку проведення бесіди є: викликати зацікавленість у дітей до конкретної теми, обраної для обговорення, сконцентрувати їхню увагу. У бесідах з молодшими школярами потрібно дотримуватися певних рекомендацій щодо постановки питань, а саме:
- Питання повинно спрямовувати увагу дітей на моральний бік життя, вчинків, схованих за предметними діями людей. Питання потрібно ставити так, щоб вони допомагали дитині побачити і виділити ставлення людей до інших людей, до членів родини, зокрема – до батьків.
- Питання повинне примусити дитину задуматися над мотивами вчинків, побачити складний взаємозв’язок мотиву і результату вчинку. Потрібно ставити питання, відповіді на які вимагають порівняння різних мотивів при однакових вчинках, однакових мотивах. Такі питання примушують молодшого школяра з’єднувати в єдине думки, слова і дії людей, взаємовідносин. При цьому дитина повинна звернутися до вже наявного у неї досвіду, порівняти, пережите ними самими з діями тих людей, про вчинки яких вони пізнають (читають), поставити себе на місце інших.
Питання повинно притягувати увагу дітей до внутрішніх переживань людей, до їх взаємовідношень, співпереживати їм.
У заключній частині бесіди ставиться мета – узагальнити моральну позицію чи правило.
Бесіди з дітьми повинні проходити непримусово. Вони не повинні носити моралізуючий характер дорікань і глузувань.
Матеріалом для бесід слугують життєві факти, конкретні вчинки дітей і батьків, а також художні твори, які діти вивчають на уроках читання та позакласного читання, яскраві художні образи, що емоційно впливають на школяра. Саме приклади з дитячої літератури дають змогу розкрити перед вихованцями складність взаємин між дітьми та батьками, особливість людських взаємовідносин.
Як відомо, всі підручники для учнів початкових класів містять багатий матеріал, необхідний для формування у дітей поваги до батьків. Безумовно, що більше всього матеріалу, який можна використовувати з метою виховання у молодших школярів досліджуваної якості, міститься в книгах для читання. Сюди включені твори, які забезпечують можливість розширити і поглибити уявлення дітей про бажання правильно поводитися з батьками, вміти їх поважати, виконувати всі інші моральні норми, що стосуються поваги до батьків. Тому вчитель повинен звернути увагу на підбір таких творів, методику читання, проведення бесід з метою виховання у дітей поваги до батьків. (О. Паламарчук „Корінь життя”; П. Перебийніс „До отчого дому”; М. Руденко „Спогади дитинства”; М. Конончук „Помічниця”; К. Пасічна „Такий самий дриль”; В. Сухомлинський „Мамині руки”; М. Коцюбинський „Харитя”; О. Олесь „Моїй матері” та ін.)
Вивчаючи вплив словесних методів на процес виховання, ми не забули, що система словесно-моральних знань обов’язково має підкріплюватися життєвими ситуаціями, в яких і формується досвід особистості. Інформація, одержана в ході пояснення суті різних понять, може вважатися усвідомленою, якщо вона позитивно впливає на поведінку та вчинки дитини.
Цьому сприяють методи привчання. Серед методичних прийомів можна назвати доручення, показ, вправи. Вони дають змогу повторювати однотипні дії, виконання яких збагачує власний досвід і складає практику дитячих взаємин.
Зміст вправ і їх форма залежать від характеру правил, які відпрацьовуються. Так, наприклад, можливі заняття, де дорослі і певна група дітей показують як потрібно поводити себе в тій чи іншій ситуації, як треба спілкуватися з батьками, в чому проявляється повага дітей до батьків.
Виховання поваги у молодших школярів до батьків потребує і створення спеціальних ситуацій – метод створення педагогічних ситуацій. Глибока зацікавленість дитини певною ситуацією спонукає її ідентифікуватися з дійовими особами і запропонувати їм свої варіанти поведінки. Досвід вирішення ситуації морального вибору допомагає дитині з повагою ставитися до інших людей, зокрема – до батьків, стає предметом уваги і усвідомлення, а також формує її здатність до позитивних вчинків.
Беручи до уваги вікові особливості дітей, використовували в роботі ситуації й картинки гумористичного змісту, оповідання-притчі, вірші-жарти, жарти-поради казкових героїв, магнітофонні записи діалогів, що відповідали нормам поваги дітей до батьків й те, що порушувало їх.
Для корегування індивідуального досвіду взаємин дитини з батьками практично завжди ми стояли перед вибором методів стимулювання (заохочення, похвала, подяка, оцінка, нагорода) і методів гальмування (засудження і застереження).
Заохочення словом (Молодець, Сашко, ти правильно зробив, що допоміг батькові), виготовлення подарунків для батьків, для вихованців – все це стимулює формування позитивного досвіду поваги до батьків. Заохочують також для того, щоб допомогти людині, яка підростає, ставити перед собою щоразу вищі вимоги, які потребують дедалі більших зусиль.
Метод виховання прикладом знають у кожній родині, але найчастіше підходять до нього якось однобічно. Батьки частіше ставлять за приклад своїм дітям їхніх товаришів, однолітків, однокласників. Саме прагнення в чомусь наблизитися до такого ідеалу вже сприятливо позначається на моральному розвитку дітей будь-якого віку.
Проте важко переоцінити значення батьківського прикладу. Якщо батьки викликають у дітей глибоку повагу, захоплення, бажання наслідувати, то й виховання у такій сім’ї дасть добрі наслідки.
Знання рівнів вихованості й узагальнених характеристик різних груп учнів дає змогу більш цілеспрямовано, диференційовано і результативно будувати виховну роботу школи і сім’ї, що ґрунтується на доброзичливості, повазі й вимогливості до дитини, зменшуючи до мінімуму суб’єктивність учительських оцінок.
Атмосфера доброзичливості, емоційної привабливості, зацікавленості, уваги батьків та вчителів до дітей – запорука успішного виховання. Однак, виховання поваги до батьків, особливо у молодшому шкільному віці, дає позитивні наслідки тільки тоді, коли воно ґрунтується на глибокому знанні кожного вихованця. Отже, широкі можливості виховання у дітей поваги до батьків криються у методах виховної роботи. Вони активізують мислитель ну діяльність, посилюють увагу, збуджують інтерес, формують духовні запаси учнів.
Найбільш ефективними формами в роботі виховання у дітей поваги до батьків є: проведення виховних годин, свят, заходів, туристичних походів, поїздок, організованих спільно з батьками, вчителями та дітьми, проведення конкурсних завдань на знання про свою сім’ю, залучення батьків до проведення різних виховних заходів, проведення рольових ігор „Батьки і діти”, Дня родини, батьківські збори, конференції, семінари тощо.
Отже, реалізація змісту, форм та методів організації виховної роботи з молодшими школярами забезпечує формування комплексу якостей особистості учня, які є основою виховання у них поваги до батьків. Крім того, значно підвищує ефективність цієї роботи та сприяє залученню учнів до різних видів діяльності. Педагогічні умови, що забезпечують організацію формування у дітей поваги до батьків, полягають перш за все у засвоєнні поняття „повага до батьків”, у створенні навчальних та життєвих ситуацій для прояву поваги до батьків, організації позаурочної діяльності, яка сприяє досліджуваній якості.
