Курс ознайомлення з навколишнім світом містять найрізноманітніший матеріал — починаючи з природи рід­ного краю і завершуючи важливими суспільними подіями та явищами. Зі знання про навколишній світ почина­ється людина. Перші слова про при­роду, її дивовижне розмаїття промов­ляють батьки; згодом — вихователь дитсадка і вже потім класовод. Ко­рені кожного з нас походять із бать­ківської домівки, материної пісні. Як сприяти виникненню в наших дітях особливого відчуття навколишнього світу, що наближує людину до приро­ди, допомагає зрозуміти своє місце в ньому? Чи достатньо для цього знань, що отримують школярі на уроках? Мабуть, ні. Адже всім зро­зуміло, що знання про природу ще не визначають ставлення до неї. Тут потрібний вплив на емоції дитини. Учні повинні зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об'єкт прекрасного, корисного в навколишній дійсності. Любов до природи необ­хідно виховувати змалечку, добира­ючи оптимальніші варіанти впливу на особистість. Найліпший варіант виховного впливу на дітей — безпо­середнє спілкування з самою при­родою. Це можливо здійснити під час екскурсії «Увійди до лісу дру­гом». Традиційним уже стало зби­рання лікарських рослин, і саме тут діти отримують перші уроки народ­ної мудрості, дбайливого господарю­вання. Перш ніж вирушити за цілю­щими рослинами, проводжу бесіду про бережне ставлення до приро­ди, збереження її скарб на майбутнє. Діти усвідомлюють, що лікуючи себе чи своїх близьких, не слід забу­вати, що рослина — живий організм, який можна пошкодити. Зірвеш усі листки — рослина загине. Приро­да дарує свої скарби, а ми повинні віддячити їй людською добротою і турботою. Дуже важливо, щоб учні стикалися з маленьким, але незви­чайним: гра, цікава розповідь, леген­да, пісня. Це виховує стійкий інте­рес до знань, традицій українського народу, позитивне ставлення до на­вколишнього.

Молоде покоління повинно знати про чудодійні обереги нашого жит­тя — квіти. Народні звичаї завжди були мудрими порадниками для на­щадків. Розмова про цілющу силу українського віночка може пере­творитися на справжнє свято, у яко­му беруть участь батьки, молодші й старші школярі. Це свято буде справжнім доторком до скарбниць народної мудрості.

 «Святковий вінок»

Звучить музика.

1-й   учень

На землі великій  

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди 

Добрі, працьовиті  

І скажу, до речі,     

Ще й талановиті.

2-й   учениця      

Землю засівають  

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають:

Про ліси і гори, 

І про синє море,

Про людей і квіти...      

То скажіть же, діти,  

Що це за країна?

Діти (разом). Наша славна Україна!

Виходить дівчинка з хлібом і віддає його комусь.

Учитель. Кожна людина най­більше любить той край, де народи­лася й живе. Кожен пишається сво­єю рідною землею, а ми — своїм  Приазовським краєм.

3-й  учень   

Краю мій рідний, моя сторона,

Ти для мене — найкраща у світі!

Україно моя, ти у серці — одна,

Як в віночку, в барвистому цвіті.

Дівчин к а 1.

Народились ми в країні,

Нашій любій Батьківщині,

Де розкішнії сади,

Ріки чистої води,

Де високії тополі

Виглядають в полі долі,

Де зеленії дубки

В ряд стоять, мов козаки,   

Де калинонька квітує,

Де дівчинонька танцює,    

Де зозуленька кує, 

Серцю радість надає.

Дівчин к а 2.

Ми дівчатка  українки

Ми пісні співаєм дзвінко!     

І  сміються оченята!           

І  танцюють ноженята!

До барвистого віночка —

Вишиваночка-сорочка,

Фартушок, чобітки

Й різноколірні стрічки.

Дівчата  танцюють.   

Хлопчик.

Господарі милі, куди ми потрапили? У школу?

 Господиня(Губарєва Л. В.)

У школу прошу — гуртом, поодинці,

Чекають на вас тут чудові гостинці

У школі  нашій веселій, багатій

Є чим дивуватись і є що показати. 

Мерщій-бо у школу всі поспішайте,

Дивіться,  милуйтесь, танцюйте і грайте!

З нами разом віночок збирайте!

Хлопчик та дівчинка.

Дя­куємо, дивна, чудова та багата українська родина!

Д і в ч и н к а. Віночок   плетуть дівчатка. Український віночок — це не тільки краса, але й оберіг, «знахар душі».

X л о п ч и к. У ньому є така чарівна сила, що знімає біль, береже волосся.

Звучить  пісня  «Віночок»  (Дяконова В. Плохушко С.)

3-й учень   

В степ по лікарські рослини

Ми ходили так далеко

В степу затишно і тихо

І не страшна нам була спека.

Та зустріли ми там квітку.

Відгадайте, що за диво?

Цвіте синьо, лист зелений,

квітник прикрашає,

Хоч мороз усе поб'є —

Його  не займає. (Барвінок)

Погляньте, живий хлопчик Барвінок завітав сьогодні до нас.  .

Барвінок. Барвінок завжди тягнеться до людської оселі. Узимку від­вар барвінку п'ють від застуди. А дів­чатка прикрашають свій вінок, тому що вважають символом життя.

Мати.  Я розкажу, звідки по­ходить  назва Барвінка.. Про це розповідає давня легенда.

Жила собі колись жінка. Був у неї синок на ім'я Бар. Він виріс і став дуже гарним парубком. По­кохав він дівчинку на ім'я Вінка. А Бара покохала ще одна дівчина, у якої мати була відьма. Хотіла вона причарувати хлопця, та ті чари не до­помогли їй. Бар і Вінка мали одружи­тися. Ось у день весілля йшли вони до церкви. Раптом з'явилась зла відь­ма, окропила їх якимось відваром зіл­ля, і виголосила прокляття. За мить на місці, де стояли молодята, нікого не було. Упала Барова матінка на те місце і скропила землю слізьми. Ста­лося диво: зазеленіли дрібні листоч­ки, квітчані голубим цвітом. І назва­ли рослину Барвінком.

Синій барвінку, цвіти, зацвітай!

Сину мій, синку, рости — виростай!

Квітка не в'яне, їй досить тепла,

Соку живого земля їй дала.

Це ж і для тебе цвіт і тепло,       

Швидше, мій синку, ставай на крило.

Швидше, мій синку, в небо, злітай,

Синій барвінку, цвіти, зацвітай!

1-а   волошка

Ми волошки, сонні трошки,

Синім шовком шиті.

Ясноокі, чисто вмиті,

розбрелись по житі.

2-а  воло ш к а

Нас не люблять хлібороби,

бур'янами нас зовуть,

Ну, а діткам до вподоби —

з нас вінки вони плетуть.

Звучить пісня «Віночок» (Гайслер В., Гайслер Н.).

Р о м а ш к а.

Я — весела ромашка.

Я лікую людей.

Полощіть відваром горло!

Будете здорові!

Звучить пісня «Любить – не любить» (Славинська С. О.).

Мак

Як без вишні — не садок,

Так без маку —не вінок.

Я — красивий мак,

Я — чудовий мак,

Свіжий та червоний квітну на полях.

Безсмертник

А в безсмертників золотих

Квіточки сухенькі

І не в’януть без води,

Завжди, як свіженькі.

Люблять сонце і пісок —

Діти це вже знають

І, як треба на вінок,

Враз їх відшукають.

Безсмертник дарує здоров'я нашо­му народу. Усі ранки, подряпинки швидко гояться, якщо прикласти безсмертник. Його вважають сим­волом здоров'я.

Звучить пісня «Чорнобривці» (Рустемова О. В.).

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю,

Бачив їх у чужій стороні.

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Приспів.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

Приспів.

Чорнобривець

Чорнобривець я пишний, духмяний,

Що до перших морозів не в'яну.

Це про мене матуся співає,

Як дитину в колисці гойдає.

Ви візьміть мене, квіти, в віночок,

Затанцюю я з вами таночок.

Буде затишно з вами в віночку,

Всім нам радісно буде в таночку.

1 6-й  учень. Калина

Беріть калину, червоні каралі,—

Це кетяги сонця і неба ви брали.

Напоїть матуся калиновим чаєм,

Недуги ураз, як рукою знімає.

Купуйте, дивуйтесь, але не баріться,

Краса то яка — підійдіть, подивіться!

Пісня «Одна калина»(Малеваник Н. А.)

9-й учень. Ой, дівчатка-голуб'ятка!

Виходьте на травицю.

Граймося!

Та виходьте на травицю — в добрий час.

Нема таких співаночок, як у нас!

Всі до нас! Всі до нас!

Чекаємо з нетерпінням, радіємо весні.

Це — сонячне проміння.

Це —квіти і пісні.

Таночок дитячого садочка.

Виходить Україна

Україна Це я, Україна, зібрала діток

На нашому святі сплели ми вінок.

Стрічок я наткала, я квіти зростила,

Як плести віночок — то я вас навчила,

І квітку до квітки і стрічку до стрічки —

Віночок сплели ви собі невеличкий.

Тепер починайте скоріш виростати:

Вінок і мені, Україні, сплітати.

Квітки, наче луки, стрічки, наче ріки —

Вінок Україні потрібен великий.

18-й   учень

Є чимало квітів запашних,

Кожна квітка власну вроду має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть в ріднім, любім краї.

19-й  учень  

Квіти були би щасливі,

пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили їх тільки друзі.

20-й   учень

Ті, які б їх не топтали,

Без потреби не зривали.

І на клумбах, вдома, в школі

Висівали їх доволі,

Доглядали, поливали.

Квіти б радість дарували.

21-й   учень

Он повзе мурашка, он хлюпоче річка.

Не ламай ромашку, не топчи травичку!

В зелені діброва, в китицях калина —

Глянь, яка чудова наша Україна!

Журавлі над лугом линуть рідним клином,

Будь природі другом, будь природі сином.  

Знай-бо, це не мода, із життя потреба

Нас віта природа, чистим синім небом.

Україна

Ми всім вам уклоняємось,

Із усіма прощаємось,

Бо нам додому час!

Народні обереги,

Ми не забудемо вас.

Усі виконують пісню «Бувайте здорові». Діти дарують квіти

Бувайте здорові,

Живіть у достатку!

А ми вас запросим

До нас ще на святко.

На добро повсюди,

Хай мир всім вам буде,

На радість родині,

На славу Вкраїні!